Музична сторінка
БУГІ-ВУГІ - ОДИН ІЗ ЗНАКОВИХ ТАНЦІВ ХХ СТОЛІТТЯ.
До 80-річчя першого грамофонного запису класичного варіанта популярного танцю.
Минуле ХХ століття залишиться в історії людства не тільки двома світовими війнами, "народженнями" авіації і космонавтики, ядерної зброї, комп'ютера, а й кількома масовими танцями, які теж стали символами епохи. Серед них - бугі-вугі, якому сьогодні присвячена наша чергова музична сторінка.
У такому шаленому темпі
і з такими карколомними
піруетами виконувався
бугі-вугі півстоліття тому.
Бугі-вугі спочатку називався своєрідний ритмічний стиль гри на фортепіано, популярний у кафе і дешевих ресторанах США, насамперед південно-західних штатів. Рівно 80 років тому, 1927 року, в американських магазинах грамплатівок з'явився запис Альберта Еммонса ”Honky Tonk Train Blues, який фахівці відносять вже класичного бугі-вугі.
А в грудні 1928 року побачив світ ще один запис - "Реnetop's boogie woogie" у виконанні Клеренса Сміта. Відтоді цей парний танок отримав своє ім'я і почав тріумфальний ходу по Сполучених Штатах та інших країнах Північної Америки. У його назві містився деякий сексуальний натяк, а також фіксувався стан танцюючих - повний відрив, як кажуть молоді, від дійсності і задоволення цим.
Новий виток популярності бугі-вугі припадає на сорокові роки, коли його принесли до Європи американські окупаційні війська. Він звучав на танцювальних вечорах, у ефірі американських військових радіостанцій. Саме з Німеччини танець "пішов" до Австрії, Великобританії, Франції, інших країн континенту.
Так він потрапив до країн соціалізму, республік колишнього Радянського Союзу. Тут знайшлися його прихильники - насамперед, молодь, здебільшого міська, із сімей творчої та технічної інтелігенції, управлінців. Поміж неї навіть виник рух так званих "стиляг",
котрі привертали увагу до себе зверхньо-цинічним ставленням до дійсності, зачісками з "коками" і "хвостами", вузькими брюками, черевиками на товстій підошві, картатими краватками.
У хвилини дозвілля ці юнаки і дівчата танцювали бугі-вугі. Часто для цього використовували грамофонні платівки, кустарно виготовлені з використаної рентгенівської плівки. Тому іноді такі танці називалися танцями на кістках.
Напевне, жодного любителя бугі-вугі в Радянському Союзі не кинули до в'язниці, але громадський тиск на них був значним - їх виключали з комсомолу, інститутів і університетів, критикували на зборах. Комсомольські патрулі разом з міліцією відловлювали стиляг, розпорювали їм вузькі брюки. Були ці хлопці і дівчата улюбленими персонажами радянських карикатуристів.
П'ятдесяті роки принесли нові танці, зокрема рок-н-ролл, про який ми розповімо в одній із наступних музичних сторінок. Та бугі-вугі не пішов "у відставку". Його різні варіанти танцювалися і сьогодні танцюються на дискотеках, а спортивний професійний варіант - на різноманітних змаганнях.
Сучасні любителі
бугі-вугі в інтер’єрі
сорокових - п'ятдесятих
років.
До речі, перше таке міжнародне змагання з спортивного бугі-вугі відбулося у Мюнхені (Німеччина) ще 1984 року. Продовжуються вони й сьогодні, збираючи багатомільйонні телевізійні аудиторії.
А на завершення випуску до ваших послуг :
Розповідь про танець бугі-вугі та відповідний музичний стиль
Веб-сторінка, присвячена історично важливим аудіо записам бугі-вугі
Веб-сторінка про популярні танці ХХ століття
Так виконується нині професійний спортивний танець бугі-вугі (відео файл)
Бугі-вугі часів другої світової війни (відеофайл)
Пропонуємо також вашій увазі понад годинний концерт популярних записів бугі-вугі сорокових - п'ятдесятих років, підготовлений Анатолієм і Віктором Михайловими за сприяння телерадіокомпанії РТВ. (Аудіофайл).
Програму підготували Анатолій і Віктор Михайлови за сприяння телерадіокомпанії РТВ.
До нових зустрічей на музичній сторінці Укрінформу!
